Огляд Попередніх Конґресів
Тарас Дубрак. Союзівка 6-го жовтня 1984 // Пластовий Шлях. Ч. 72-73. Січень-червень 1985. С. 28-34.
Завданням пластових конґресів є періодично переводити аналізу всіх аспектів дії Українського Пласту.
Пластовий Конґрес Перший відбувся у 1948 р. в Ашафенбурґу, Німеччина, і проходив під гаслом „В дальшу мандрівку до Великої Мети." Був він підготовленням до нашого розселення і вивінував нас у мандрівку „ідеологічним наплечником", приготовив нас до трудів і несподіванок у незнаному майбутьному і дав нам напрямні для оформлення і розвитку діяльности Пласту на нових місцях поселення.
Не жаль, не опубліковано постанов цього конґресу в Пластових Вістях, а в Пластовому Шляху ч. 6 з 1951 р. у 18-сторінковій статті пл. сен. Осипа Бойчука „Пласт в Німеччині й Австрії в рр. 1945-1951" знайшлось про цей конґрес тільки одне речення: „В березні 1948 р. відбувся в Ашафенбурґу Пластовий Конґрес під гаслом „В дальшу мандрівку до Великої Мети."
Єдиними слідами з праць цього конґресу були публікації поодиноких рефератів, які появилися в серії Записки Українського Пластуна.
3-ті Збори Конференції Українських Пластових Організацій, які відбулися в листопаді 1962 р. доручили Головній Пластовій Булаві приступити до підготовлення чергового пластового конґресу, щоб розглянути, який є стан Пласту і як йому бути в чужому довкіллі та в розпорошенні.
По підготовчих працях, проголошено 21 серпня 1965 р. Пластовий Конґрес Другий, якого завданням мала бути „критична аналіза виконання напрямних з 1948 року і з'ясування відношення Пласту до сучасної дійсности українського життя, щоб на цьому тлі накреслити напрям нашої організації та її можливостей на будуче".
Праці конґресу проведено під гаслом „За усучаснення Пласту й утривалення його в діяспорі". Під проводом Головної Комісії Пластового Конґресу Другого розглядано цілу Конґресову проблематику в рамах чотирьох головних підкомісій: ідеологічної, довкілля, методики й устроєвої. Додатково до цього діяли теж підкомісії: лікарська, пластових видань та для питань Українського Пластового Сеніорату.
Вже під час 4-тих Зборів Конференції, що відбулися в січні 1967 р. переведено першу сесію конґресу, яка предложила Зборам початкові висліди своєї праці. Схвалені постанови опубліковано в Пластовому Шляху ч. 2/13/ з 1967 р., стор. 7 і 8.
В чергових п'яти роках, поміж 4-ми і 5-ми Зборами Конференції проведено дуже вичерпні студії й аналізи пластової виховної та устроєвої проблематики. У зв'язку з діяльністю конґресу відновлено в 1966 р. видавання Пластового Шляху, на якого сторінках публіковано конґресові матеріяли. В загальному, матеріяли Пластового Конґресу Другого були опубліковані у 20 числах Пластового Шляху, двох Листках Пластового Конґресу, 6-ох числах Бюлетеню Пластового Конґресу, 9-ох числах органу УПС „Слово" та врешті у великій кількості цикльостилевих видань, які розсилано всім, які подали свої адреси. На закінчення конґресу видано в 1970 р. окремою книжечкою звіти й рекомендації Пластового Конґресу Другого. Ця, популярно знана „зелена книжечка", стала підставою для Другої Сесії ПКД, яка відбулася у вересні 1970 р. в рамах 5-их Зборів Конференції Українських Пластових Організацій. Справлені під час сесії конґресу рекомендації були предметом розважань КУПО і схвалені тими Зборами постанови опубліковано в Пластовому Шляху ч. 3-4/26-27/ з 1970 р. стор. 70-97 та в ч. 1/28/з 1971 р. стор. 41-43.
В цьому місці корисно було б запізнатися з методикою способів розглядання поодиноких питань комісіями. Добрим прикладом може бути ідеологічна підкомісія, яка у своєму звіті дала такий образ:
„Завданням Ідеологічної Підкомісії ПКД є зібрати питання, що стосуються ідеологічних заложень Пласту, поставити пластові ідеологічні основи у світлі історичного розвою Пластового Руху та з'ясувати можливості здійснювати виховання молоді згідно з ідеологічними настановами Пласту в сучасних обставинах діяспори при одночасних діях ідеологічних течій, які нуртують у світі чи в окремих країнах поселення."
„Виходячи з такого засновку, ми намагалися насамперед прослідити проблему аж до її початків. Ми навіть дозволили собі сумніватися, чи існує таке поняття як „ідеологія"... Але цей перший і основний сумнів удалося швидко розвіяти. Вже на Першому Семінарі ПКД... представниця пластового покоління, вирощеного поза межами України, дійшла до висновку: „Ми маємо наш ідеалістичний світогляд, ми віримо в перемогу духових вартостей і в їхню рушійну силу".
„...Ми розмірковували над ідейними основами Пласту, сформульованими у трьох головних обов'язках, пластовому законі, обіті, гимні, гаслі, і провірювали їх життєздатність сьогодні."
„Нашим бажанням не було їх ЗМІНЯТИ, тільки дати їм нове формульовання, якщо це виявилося б потрібним. І знову для прикладу можна навести, як довго ми застановлялися, чи в першому головному обов'язку не змінити вислову „бути вірним" на „вірно служити", що переносить проблему в площину безпосередньої дії; або — чи, може, замість „слухатись пластового проводу", не краще було б „радо коритися", що підкреслювало б елемент добровільности та вповні позитивного підходу пластуна до справи."
„Виготовлено теж три проєкти нових звучань пластового закону. Ці проєкти появилися у 1-му числі „Бюлетеню ПКД" з метою, щоб загал пластунства міг подати свої завваги".
Коли виявилося, що більшість пластунів, включаючи й наймолодших, бажає задержати дотеперішню не лише суть, але й форми наших ідейних засновків, як щось незрушне, чого міняти не годиться, справою Підкомісії було поступати згідно з думкою пластунства".
Подібний підхід знайшов теж свій вияв у редаґуванні рекомендацій. До тексту кожної рекомендації було додане докладне її обґрунтування, а в багатьох випадках теж і ширше пояснення.
Схвалення конґресових рекомендацій сталось у двох фазах.
Після першої сесії Конґресу, 4-ті Збори Конференції схвалили, що
1. Ми, пластуни, прагнемо зберегти національно-етнічну ідентичність української спільноти поза межами України і послідовно її розбудовувати для виконання завдань у службі Україні.
2. Звертаємось до всього українського суспільства, а зокрема до українських Церков, політичних середовищ, громадського сектора, кожної родини, молодої ґенерації — із проханням зрозуміння, співпраці й допомоги у здійснюванні наших завдань.
Пласт постановляє активно включитися до підготови й переведення Світового Конґресу Вільних Українців.
В першому пункті вирішено основне питання, що Пласт, зберігаючи національно-етнічну ідентичність, прийняв на себе обов'язок змагатися проти асиміляції, що й випливає з першого обов'язку пластуна. В другому пункті Пласт визначив себе як нерозривну частину української спільноти в діяспорі, яка, одначе, не може правильно діяти без канадської взаємодії з цілістю. І врешті, в третім пункті, Пласт включається в дію української спільноти в рамах Світового Конґресу Вільних Українців.
В слід за вимогою взаємодії Пласту з цілістю української спільноти схвалено директиву:
Пластуни, яким доручено репрезентувати пластові установи на різного роду з'їздах, нарадах, чи у громадських установах, мають при вирішуванні питань, у яких входить у гру партійні спори, керуватися власним сумлінням на основі пластової присяги і пластового закону. Вони, здаючи собі справу з того, що репрезентують пластунів і дітей батьків, які в даному питанні можуть займати протилежні становища, мають ставитися до тих спірних питань так, щоб зберегти Пласт від міжпартійних конфліктів.
Додатково схвалено, зредаґовані в п'яти точках, напрямні поліпшення здоровельних справ у Пласті, в яких підкреслено значення тіловиховання та абстиненції від усяких налогів.
5-ті Збори Конференції, що відбулись після другої, заключної сесії Пластового Конґресу Другого, розглянули передложені Конґресом рекомендації і схвалили їх як обов'язуючі в Пласті постанови.
Першою основною постановою було ствердження незмінности та постійної сучасности ідейних основ Пласту з'ясованих у трьох головних обов'язках пластуна, пластовому законі, пластовому обіті, пластовому гимні та пластовому гаслі. Вони незмінні не тільки по суті, але і в формі вислову. Цю постанову доповнила широка інтерпретація першого головного обов'язку пластуна.
У зв'язку з цією постановою найбільше уваги присвячено вірності Україні, а зокрема справам збереження ідентичности української спільноти в діяспорі та її розбудови. Над цією проблемою застановлялись три підкомісії, ідеологічна, довкілля і методики, які випрацювали в тому напрямі 20 рекомендацій.
Щоб бути успішним у збереженні української ідентичности, Пласт поставив засадничу вимогу, щоб усі пластуни володіли українською мовою і вживали її. Тільки на тій базі можна сповнити всі інші завдання, як відвідування шкіл українознавства, ознайомлення з нашою історією і культурою, плекання єдности українського суспільства, злагіднення конфлікту двокультурности, і врешті успішну протидію денаціоналізації.
Другою основною постановою було ствердження, що Пласт — це організація української молоді для патріотичного і всебічного самовиховання, пластові сеніори згуртовані в Пласті з метою допомагати пластовій молоді. Це підкреслює, що Пласт є організацією молоді, як це було в задумі Дрота, а не організацією для молоді, як дехто з пізніших провідників думав. Тут теж з'ясована позиція і роля сеніорату, як старшого дорадника, що допомагаючи стоїть „в тіні", щоб праця в гуртках і з'єднаннях пластової молоді мала самовиховний характер.
У зв’язку з цією постановою є визначення мети Пласту: виховати здорові духом і тілом повноцінні творчі одиниці, щоб вони могли стати провідними членами української спільноти.
Третьою основною групою постанов було ствердження про незмінність пластової виховної методи, опертої на трьох конечних елементах: існуванні й дії гуртка, грі та самовихованні. Речі ці незмінні, але треба поглибити й усучаснити їх пристосування у практиці. Повне стосування пластової виховної методи вимагає контролі її успішности. Ця контроля це вимога до членства, щоб жило згідно з трьома обов'язками пластуна та пластовим законом і плекало пластову поставу. Реалізація цієї вимоги приводить до селекції. Стосування селекції приводить нас до елітарности.
До цієї групи постанов належить окреслення ролі й характеру пластового виховання та вимога відбуття потрібного вишколу.
В організаційному аспекті слід підкреслити постанову, яка має забезпечити ідейну єдність і організаційну подібність окремих пластових організацій діючих у діяспорі. Ця постанова стверджує моральний обов'язок крайових пластових організацій, зглядно їхніх проводів, підпорядкуватись міжкрайовій надбудові, Конференції Українських Пластових Організацій, тобто її органам.
Важливими елементами збереження одностайного характеру Українського Пласту в діяспорі є однакове назовництво, однаковий однострій і відзнаки.
У виконанні намічених завдань дуже важливим чинником є пластова преса, яка повинна бути з’інтеґрована в організаційну схему Пласту та нею повинна пляново користуватися членство, уживаючи це частиною своєї постійної діяльности. У пластовій видавничій діяльности має бути збережений принцип, що виховні видання мають першість перед іншими. Крайові пластові організації мають обов'язок фінансово забезпечити безустанну видавничу діяльність Пласту.
Врешті заторкнено відношення Пласту і пластунів до життя української спільноти. Це було доповнення директиви, схваленої 4-ми Зборами Конференції на пропозицію 1-ої сесії ПКД про становище пластунів, які репрезентують Пласт на позапластовому терені.
Стверджено, що Пласт стоїть на незмінних засадах понадпартійности й понадгруповости. Молодь УНП і УПЮ, охоплена Пластом, не може брати участи в партійному житті.
Повнолітні члени Пласту, заанґажовані партійно, повинні вводити принципи єдности, толерантности, співпраці та методи „чесної гри" в організаціях, куди вони належать. Пластуни є незалежні від партійно-політичних впливів у своєму стосунку до Пласту й у своїй пластовій діяльності.
Пласт, як організація, не може бути підо впливом якоїсь однієї партії чи угруповання, бо тоді він став би організацією тільки частини української молоді, а не загальноукраїнською. Треба дуже зважати, щоб українське суспільство не утотожнювало пластової організації, чи якоїсь її частини, з будь-яким партійним угрупованням. Тому ми не повинні анґажувати на ключеві позиції в Пласті осіб, знаних в українському суспільстві як провідників тієї чи іншої української партійної групи, Така подвійна ключева праця принесла б Пластові лише зайві ускладнення навіть тоді, якщо б дана особа наполегливо намагалась ці дві функції докладно розмежувати.
До цього належить додати групи постанов, які з'ясовують відношення пластового сеніорату до Пласту та принципи його устрою.
Це були б важливі постанови, обов'язуючі в Пласті, яким початок дав Пластовий Конґрес Другий майже півтори десятки років тому у своєму прямуванні до усучаснення й утривалення його в діяспорі.
Пластовий Конґрес Третій має перед собою трудне, але почесне завдання: Пізнавати, яка наша ситуація і які наші можливості, щоб ПЕРЕДБАЧАТИ всі труднощі й перешкоди, щоб ДІЯТИ для осягнення нашої Великої Мети шляхом, який показав нам наш Основник Дрот.
Щасти Боже!
СКОБ!